Байка
Маленька бджілка не лінилась –
Від ранку до смерку трудилась.
Ні хвилинки не відпочивала:
Соти медом наповняла.
А поруч трутень ледачий жив.
Він працювати не любив.
Цілі дні байдикував,
У бджілок медочок крав.
Гомонить бджола із трутнем,
Вчить ледащо жити.
Бо одним лишень безділлям
В світі не прожити.
-Ти, ледащо, не лінись,
Краще вранці пролетись,
Разом з нами потрудись.
Трутень туди – сюди покрутивсь:
- Ти, сестро, не мели дурниць.
У вулику медку хватає.
А мені тут добре лежати
Й медком вашим частувати.
Бджолі це важко зрозуміти,
Як без роботи цілий день сидіти.
Вона вночі лишень спочила
А вранці в поле полетіла.
Глянь: вже й осінь хазяйнує.
Прийшла зима – їсти нема.
А бджола медком ласує.
Трутень же із голоду бідує.
І нам з вами треба працювати,
Щоб у злиднях не бідувати.
